«Велике переселення народів» - пересування і розселення германських,сарматських, слов'янських та інших племен у III-VII ст. по території  Азії, Європи, Північної Африки.

Наприклад, в III - IV ст. прагерманські племена готів, що займали Балтійське узбережжя, опанували територією між Бугом і Дунаєм (вестготи), а також між Дніпром і Кубанню (остготи). Частина готів оселилася и Приазов'ї серед залишків сарматських племен, які значною мірою їх асимілювали.

Остготи створили свою державу, столицею якої стало місто Данпрштадір (на березі Дніпра). Найбільшої могутності вона досягла при королі Германаріху (IV ст.). Тривадий час між антами (Анти) і готами були добросусідські відносини. У III ст. готи й анти в спільних походах проти Римської імперії захопили частину Дунайської рівнини, згодом колонізованої слов'янами. Наприкінці IV ст. готський племінний союз був розбитий і тюркомовними племенами гунів, які прийшли з Центральної Азії. На стороні гунів у війні з готами виступили анти.

Осівши в Придунайській рівнині, гуни тривалий час вели спустошливі війни із сусідніми державами. Лише в 451 р. об'єднане військо римлян і Готів остаточно перемогло гунів. Після смерті гунського царя Аттіли в 453 р. гунський племінний союз розпався, а його племена розсіялися серед місцевих народів.

У середині VI ст. у Північне Причорномор'я, Подунав'я і на Балкани вторглися тюркомовні племена аварів. Вони були авангардом великої і групи племен, що просунулися з Центральної Азії і склали основу Західно-тюркського каганату.